Моє життя після резекції шлунка: шлях від страху до нових перемог

Ілюстрація / Світлина: з відкритих джерел

Мене звати Оксана, мені 35 років. Довго я не могла знайти сили і сміливість змінити своє життя. Моє тіло і вага були для мене не просто цифрами на вагах — це були щоденні труднощі, які я довгий час ігнорувала, хоча внутрішньо розуміла: так далі жити не можна.

Я завжди була «повнішою», ніж більшість моїх одноліток. У студентські роки це не виглядало страшно — організм швидко спалював калорії, і навіть невелика зайва вага не затримувалася надовго. Але після 30 років і двох вагітностей все змінилося. Сидячий спосіб життя, робота за комп’ютером, стреси вдома — і я почала їсти більше, ніж раніше. Батончик на роботі, шоколадка для настрою, перекуси «на ходу»… Здавалося, це дрібниці, але вони складали величезну щоденну надбавку калорій.

Спершу я списувала все на спадковість: «широка кістка», «генетика», «не пощастило». Але глибоко всередині знала — справа у моїх звичках. Я не могла знайти баланс, не могла змусити себе відмовитися від їжі, навіть коли розуміла, що набираю зайву вагу.

Коли моя вага перевищила 130 кг, родичі почали бити на сполох. Вони пропонували сходити до лікаря, перевіритися на наявність хвороб, які могли б пояснити таку ситуацію. Але у мене завжди був надзвичайно напружений графік — робота, сім’я, дім — на себе часу не залишалося. Лікарю я вирішила довіритися лише тоді, коли почала відчувати постійну втому, сонливість протягом дня, розбитість після сну і неконтрольовані стрибки тиску.

На прийомі лікар діагностував кілька серйозних проблем: ожиріння, підвищений тиск, цукровий діабет, апное сну. Це були не просто слова — це був удар, від якого мене трохи «пригнуло». Те, що я раніше вважала своїм «зайвим вагою», перетворилося на серйозні хвороби, які реально загрожували моєму здоров’ю.

Я намагалася самостійно змінити ситуацію: дієти, фізичні вправи, консультації психолога та ендокринолога. Але всі мої спроби приводили до однакового результату: мінімальне зниження ваги і швидке повернення кілограмів. Постійні зриви і голод зводили мене з розуму. Під час цих спроб я часто плакала, відчувала безсилля і злосливість на себе. Моя родина теж страждала від мого настрою — я ставала дратівливою, замкненою.

Я пам’ятаю, як сиділа ввечері на дивані і дивилася на телевізор. У програмі розповідали про баріатричні операції — резекцію шлунка, шунтування, бандажування. Спершу я була налякана: «Операція на шлунку? Це страшно, ризиковано!» Але одночасно в моїй голові загорівся маленький вогник надії: «Може, це моє рішення?»

Я почала активно шукати інформацію про баріатричні клініки, читати форуми, дивитися фото пацієнтів «до і після». Багато сайтів були яскраві, іноді навіть неправдоподібні. Та все ж, у моєму серці сформувався образ «моєї клініки» — місця, де мені можуть допомогти професійно і безпечно.

Я звернулася до клініки bariatr.com.ua і записалася на консультацію до баріатричного хірурга Емір-Усеінова Таіра.

З першої зустрічі я відчула, що тут дійсно ставляться до пацієнта з повагою і розумінням. Доктор спокійно, детально і чесно розповів про всі види операцій, їх плюси і ризики. Він пояснив, що операція — це лише частина шляху. Основне — зміна харчових звичок, підтримка психолога та дієтолога після втручання. Його впевненість і щирість заспокоїли мене. Я зрозуміла: якщо і робити операцію, то лише тут.

Перший день у клініці був присвячений повному обстеженню. Це було схоже на підготовку до польоту в космос: анестезіолог перевіряв кожен аналіз, лікар уважно слухав всі мої скарги, дивився на ЕКГ, розповідав про можливі варіанти анестезії та реагування на різні ситуації під час операції. Я вперше відчула, що перебуваю в руках професіоналів, яким не байдуже моє здоров’я.

Завершення першого дня залишило приємне враження: персонал клініки був уважний, дружній, готовий відповісти на будь-яке питання. Було видно, що тут справді дбають про пацієнта, а не просто виконують свою роботу формально.

Після цього дня я почала готувати себе психологічно. Кожна дрібниця — консультації, обстеження, бесіди з персоналом — допомагала мені прийти до внутрішнього рішення: я готова змінити своє життя.

Наступний день після обстеження настав швидко. Я вже знала, що мене чекає — день операції. Скажу чесно, серце калатало, а в голові постійно прокручувалися думки: «А якщо щось піде не так?», «Чи впораюся я психологічно?» Але поряд були професіонали, які все пояснювали спокійно і впевнено. Це трохи заспокоювало.

Перед операцією мене ще раз оглянув Емір-Усеінов Таір, він детально розповів про хід операції, можливі нюанси і що я відчуватиму після. Його спокій і впевненість давали відчуття, що я надійно захищена. Анестезіолог пояснив, як буде проводитися наркоз, які дії він робитиме на кожному етапі. Всі мої страхи трохи відступили — знала, що поруч професіонали, які відчувають пацієнта і контролюють ситуацію на 100%.

Операція пройшла успішно. Коли я прокинулася, відчуття було дивним: легке здивування, невеликий дискомфорт, але не біль. Перші хвилини після наркозу пролетіли непомітно. Медсестри і лікарі постійно перевіряли, чи все добре, чи немає запаморочень, контролювали дихання та пульс. Мене це дуже заспокоювало.

Вже третій день я почала відчувати перші зміни у своєму тілі. Почуття голоду стало меншим, шлунок реагував зовсім інакше. Маленькі порції їжі давали відчуття насичення. Персонал клініки пояснював, як правильно харчуватися після операції, які продукти вибирати, а яких уникати. Кожна порада була зрозумілою, логічною, без складних медичних термінів.

Стаціонарні дні пролетіли швидко. Медсестри завжди поруч, готові допомогти навіть у дрібницях. Атмосфера була спокійна і дружня — це дуже важливо, коли ти після операції і твій організм ще відновлюється. Кожного дня я відчувала прогрес: дискомфорт зменшувався, настрій покращувався, енергія поверталася.

На четвертий день я вже могла трохи рухатися по палаті, виходити на короткі прогулянки коридором. Це допомагало прискорити відновлення. Лікарі та реабілітологи пояснювали, які вправи безпечні, як правильно дихати, як піклуватися про шви.

П’ятого дня мене виписали. Я йшла додому з відчуттям перемоги — не просто над вагою, а над страхами, сумнівами і довгими місяцями безсилля.

Перші тижні після виписки були новими: кожен прийом їжі був маленьким випробуванням, але й маленькою перемогою. Я відчувала, що моє тіло реагує по-іншому. І вже через три місяці цифри на вагах показали мінус 20 кг! Цього я ніколи не могла досягти самостійно.

Здоров’я також почало повертатися: нормалізувався тиск, зменшилася сонливість, покращився сон. Я перестала відчувати постійну втому, а лікарі поступово скасовували частину ліків від цукру та тиску.

Але найголовніше — змінилася моя психологія. Я більше не відчуваю страх перед дзеркалом, менше тривожусь через їжу, почуваюся енергійною та впевненою. Кожен день приносить нові радості — я можу активно проводити час з дітьми, насолоджуватися прогулянками, не думати постійно про свою вагу.

Я безмежно вдячна Еміру-Усеінову Таіру та всій команді. Їх професіоналізм, уважність і людяність допомогли мені не лише фізично змінитися, а й психологічно подолати страхи. Тут дійсно супроводжують на кожному етапі — від консультацій до стаціонару і після виписки.

Сьогодні, коли я дивлюся на фото «до» і «після», відчуваю гордість і щастя. Це не просто зміни в тілі — це зміни в житті, у моєму ставленні до себе, у здоров’ї та якості життя. Я хочу сказати всім, хто бореться з вагою: не бійтеся робити кроки, які можуть змінити ваше життя.