Сучасні схеми хіміотерапії раку підшлункової залози: аналіз та рекомендації 2024-2025 років

Ілюстрація / Світлина: з відкритих джерел

Рак підшлункової залози залишається одним із найбільш агресивних онкологічних захворювань, з показниками п'ятирічної виживаності близько 13%. Водночас 2024 рік відзначився важливими змінами у підходах до лікування завдяки новітнім схемам хіміотерапії, зокрема, комбінації препаратів NALIRIFOX, яка отримала схвалення FDA та почала широко застосовуватись у клінічній практиці.

Сучасне лікування метастатичного раку підшлункової залози базується переважно на комбінованих хіміотерапевтичних режимах, серед яких провідні позиції займають схеми NALIRIFOX та FOLFIRINOX.

• NALIRIFOX включає ліпосомальний іринотекан, 5-фторурацил, лейковорин та оксаліплатин. Ця комбінація продемонструвала медіану загальної виживаності у 11,1 місяця порівняно з 9,2 місяця для комбінації гемцитабіну та наб-паклітакселу, що підтверджено у дослідженні NAPOLI-3. Крім того, NALIRIFOX забезпечує безрецидивну виживаність до 7,4 місяця, що є значно вищим показником порівняно з попередніми стандартами лікування.
• Поряд з NALIRIFOX, широко застосовується схема FOLFIRINOX, яка з'явилась ще у 2011 році, але досі залишається актуальною завдяки високій клінічній ефективності. Класична версія FOLFIRINOX включає фолінову кислоту, оксаліплатин, іринотекан та 5-фторурацил. Модифікована версія (mFOLFIRINOX) виключає болюсне введення 5-ФУ, значно знижуючи токсичність без втрати ефективності. Також ефективною залишається комбінація гемцитабіну з наб-паклітакселом, яка має кращий профіль переносимості порівняно з FOLFIRINOX та забезпечує медіану загальної виживаності близько 8,5 місяця. Інша схема, гемцитабін із капецитабіном, теж демонструє покращені результати у порівнянні з монотерапією гемцитабіном.

Ера персоналізованої медицини: коли точність рятує життя

Значний прорив відбувся завдяки використанню персоналізованої медицини. Зокрема, пацієнти з мутаціями генів BRCA1/2, які зустрічаються у 4-7% випадків раку підшлункової залози, показують високі результати лікування за допомогою PARP-інгібіторів, таких як олапариб. Дослідження POLO підтвердило подвоєння безрецидивної виживаності на фоні підтримуючої терапії олапарибом після попередньої платинової хіміотерапії. Імунотерапія препаратом пембролізумаб є ефективною для пацієнтів з мікросателітною нестабільністю (MSI-H) або дефіцитом репарації ДНК (dMMR). Також активно вивчаються інгібітори KRAS G12C, такі як сотарасиб та адаграсиб, що можуть суттєво розширити спектр персоналізованих терапевтичних стратегій.

Вибір стратегії лікування залежно від стадії: від резектабельного до локально поширеного раку

Вибір хіміотерапевтичних схем залежить від стадії захворювання та загального стану пацієнта.

• При резектабельному раку стандартом є хірургічне втручання з наступною ад'ювантною терапією mFOLFIRINOX, яка забезпечує медіану виживаності близько 54,4 місяця.
• Для межово резектабельних пухлин рекомендована неоад'ювантна терапія схемами FOLFIRINOX або NALIRIFOX протягом 2-6 місяців з подальшим рішенням про операцію після оцінки відповіді на лікування.
• При локально поширеному нерезектабельному раку підшлункової залози також використовують ці ж схеми за умови достатнього загального стану пацієнта.

Застосування NALIRIFOX супроводжується переважно гастроінтестинальною токсичністю, включаючи діарею, нудоту та гіпокаліємію. Водночас схема FOLFIRINOX має вищий ризик гематологічних побічних ефектів, зокрема нейтропенії 3-4 ступеня тяжкості.

Після прогресування захворювання на першій лінії лікування близько третини пацієнтів отримують терапію другої лінії, яка забезпечує медіану загальної виживаності приблизно 6,4 місяця. Серед найбільш застосовуваних схем у другій лінії — FOLFIRINOX, комбінація гемцитабіну з наб-паклітакселом та комбінація оксаліплатину з 5-фторурацилом.

Економічний аналіз свідчить, що незважаючи на високу клінічну ефективність NALIRIFOX, значні фінансові витрати можуть стати обмежуючим фактором для широкого застосування цього методу лікування у практичній медицині.

Нові схеми хіміотерапії, зокрема NALIRIFOX, значно покращили результати лікування раку підшлункової залози, збільшивши медіану виживаності з 6,8 до 11,1 місяця. Персоналізований підхід із використанням молекулярних маркерів є ключовим для досягнення оптимальних результатів терапії. Подальший розвиток таргетної терапії та імунотерапії відкриває перспективні шляхи для ефективного лікування цього агресивного захворювання.